Розглянуто феномен рольової реальності як фундаментальної характеристики соціального буття людини. На підставі поєднання емпіричної форми рольового буття з феноменологічним дослідженням рольової реальності, акцентовано увагу на історичну динаміку репрезентації людини як суспільної істоти у конкретно-рольовій визначеності. Доведено, що ця репрезентація змінюється відповідно до культурно-історичних зрушень і зрушень в епістемах. Змістовні зміни відрефлектовані дискурсами, які є визначальними у характеристиці життєвого світу особи.

Досліджено проблему рольової реальності, актуалізовану суттєвими трансформаціями, які переживає Україна. Зрушення, що відбуваються у нашому постсоціалістичному суспільстві, несуть у собі конструктивні та деструктивні можливості, на які здатна вплинути ефективна соціальна політика. Потребують аналізу проблеми соціальної сутності людини та її репрезентації у соціальних формоутвореннях. До таких феноменів можна віднести поняття рольової реальності, яке грунтується на теорії соціальних ролей, опрацьованій кількома гуманітарними дисциплінами, а також західноєвропейську традицію розгляду діяльності сутності людини з конкретно-рольовою визначеністю цієї сутності у національній філософії історії. Створена на підставі цього соціально-філософська теорія рольової реальності дозволяє відпрацювання нової стратегії в ситуації, коли людська сутність зводиться до ансамблю сутнісних можливостей і нескіченності проектів цієї сутності постмодерном. Ця нова сутність особи, взаємодія особи та суспільства пов'язані з більш складним типом соціальності ніж той, на грунті якого виникла і розвивалась теорія соціальних ролей. Доведено, що суперечливий характер рольової реальності в межах інтерпретації історії, її дискретних і континуальних витоків представлено топологією символічної форми, універсалізм якої не в безмежній експансії ролей, а в універсальному самоздійсненні сутнісних сил людини. Рольові реальності як топоси історії дозволяють розгорнути ідею людиновимірності історії, визначену надлишком соціального резервуару рольових ідентифікацій, що надають історії антропомірних характеристик. Обгрунтовано необхідність творення

Дисертацію присвячено проблемам міжтекстуальних відношень літературних творів. Досліджено онтологічні та поетологічні аспекти інтертекстуальності на підставі концепції художньої цілісності. Інтертекстуальні зв'язки подано як систему текстової конкретизації структурно-категоріальних відношень ("текст-твір", "текст-контекст" тощо), осмислених як основу з метою визначення типології інтертекстуальних зв'язків. Виявлено три основних типи інтертекстуальних відношень: "цитати" (текстуальні зв'язки), "ремінісценції" (контекстуальні зв'язки) та "алюзії" (метатекстуальні зв'язки). Розглянуто категоріальні особливості інтертексту у системі філософсько-естетичних координат: віртуальність, феноменальність, інтерсуб'єктивність, діалогизм. Зроблено інтертекстуальний аналіз роману А.Бітова "Пушкінський дім".

Висвітлено теоретико-методологічні засади здійснення наукових досліджень в галузі державного управління, наведено філософський аналіз управлінської компетентності, охарактеризовано особливості управління в сучасному соціумі. Розглянуто предмет та об'єкт науки "державне управління", інституціоналізм як методологію дослідження державно-управлінських практик. Подано детальну інформацію про методи збору, обробки та аналізу інформації, методи та форми сучасного наукового пізнання, акцентовано на питаннях технології роботи з науковим текстом. Наведено наукове обгрунтуваня прийняття та реалізації державно-управлінських рішень на основі прогнозування, охарактеризовано соціально-психологічні чинники ухвалення цих рішень.

Розглянуто загальнотеоретичні питання, пов'язані з характеристикою постіндустріального суспільства та виявлення у ньому місця та ролі глобалізаційних процесів. Увагу приділено аналізу змін у соціальній структурі, у пріоритетах розвитку державності, а також тому, як об'єктивні характеристики, притаманні соціуму, впливають на особистість і на людські якості в цілому. Розкрито морально-естетичний стан буття українців у порівнянні історичних характеристик і сучасності, що дозволило певним чином намітити перспективні лінії подальшої динаміки цих процесів. Проаналізовано процеси, що відбуваються у політичній, духовній, соціальній сферах життя сучасного українського суспільства.

Визначено теоретичні та практичні засади гуманоцентричної переорієнтації вітчизняної вищої економічної освіти як головної передумови підвищення якості професійної підготовки. Розкрито критерії та принципи гуманітаризації освітнього процесу в новому вимірі. Запропоновано шляхи та засоби оптимізації гуманітарної складової в системі вищої економічної освіти. Визначено морально-етичні й естетичні орієнтири сучасного студента, показано соціальне тло їх формування та відмінності від орієнтирів попередніх поколінь. Розроблено результативний механізм побудови гуманоцентрично орієнтованого навчально-виховного процесу в освітньому закладі економічного профілю з урахуванням досвіду Університету банківської справи Національного банку України та Подольського державного університету (республіка Білорусь).

У контексті вирішення проблеми збереження психічного здоров'я людини, що пов'язана з адаптацією до життя у сучасному суспільстві, обґрунтовано спільну зацікавленість філософії та психології у проясненні поняття "суб'єкт", висвітлено гносеологічні та антропологічні підходи до інтерпретації суб'єкта. Розкрито змістове наповнення термінів "суб'єктивність" (відображення суб'єктом об'єктивного буття) і "суб'єктність" (активно-перетворювальна функція особистості), які характеризують властивості суб'єкта; розглянуто форми суб'єктивності. Зазначено, що проблема психологічного лікування зводиться до того, щоб дозволити людині стати собою, суб'єктом; допомогти адаптуватися до життя у суспільстві.

В контексте решения проблемы сохранения психического здоровья человека, которая связана с адаптацией к жизни в современном обществе, обоснована общая заинтересованность философии и психологии в прояснении понятия "субъект", освещены гносеологические и антропологические подходы к интерпретации субъекта. Раскрыто содержательное наполнение терминов "субъективность" (отображение субъектом объективного бытия) и "субъектность" (активно-преобразовательная функция личности), которые характеризуют свойства субъекта; рассмотрены формы субъективности. Отмечено, что проблема психологического лечения сводится к тому, чтобы позволить человеку стать собой, субъектом; помочь адаптироваться к жизни в обществе.

The article is devoted to studying the concept of "subject" in philosophy and psychology. Disclosed the problem in the philosophy of rehabilitation. Presented new forms of subjectivity from the perspective of psychology.

Розглянуто питання застосування дискурс-аналізу для характеристики психічної реальності за аналогією з тим, як він використовується у філософії. Встановлено вплив психологічної складової на розуміння реальності людської суб'єктивності в різних системах символічної дії, до яких віднесено мову. Показано найважливіші розрізнення між когнітивною та дискурсивною психологією. Виокремлено три різні погляди на теорію й емпіричні дослідження всередині дискурсивної психології. Розкрито авторське розуміння дискурсу як репертуару інтерпретацій. Зазначено, що прихильники такої точки зору відмежовуються від уявлення про дискурс як абстрактне явище, для них дискурс є гнучким ресурсом для соціальної дії за допомогою текстів і спілкування. Стверджено, що сучасна дискурсивна психологія, фондована постструктуралістськими розвідками, рухається до ситуативного використання мови, емпіричного аналізу дискурсу, в той час як когнітивна психологія зосереджується на абстрактних структурах мови. Доведено, що з позицій дискурсивної парадигми когнітивна психологія втрачає свій евристичний потенціал у сучасних контекстах. Констатовано, що в дискурсивній психології важлива не лінгвістична організація тексту та спілкування, а аналіз риторичної організації тексту і діалогу; інтерес викликає те, як люди активно використовують дискурси як ресурс спілкування під час взаємодії, коли взаємодія вмотивована зиском, результатом, вигодою. Зроблено висновок про необхідність побудови такої епістемології, яка би, базуючись на теоретичних розробках сучасних психологічних і метапсихологічних теорій, змогла б сконструювати й обгрунтувати сучасний людський тип, а також пояснити причину та характер його зміни.

Рассмотрены вопросы применения дискурс-анализа для характеристики психической реальности по аналогии с тем, как он используется в философии. Установлено влияние психологической составляющей на понимание реальности человеческой субъективности в различных системах символического действия, к которым отнесен язык. Показано важнейшие различия между когнитивной и дискурсивной психологией. Выделены три разные взгляды на теорию и эмпирические исследования внутри дискурсивной психологии. Раскрыто авторское понимание дискурса как репертуара интерпретаций. Указано, что сторонники такой точки зрения отмежевываются от представления о дискурсе как абстрактном явлении, для них дискурс является гибким ресурсом для социального действия с помощью текстов и общения. Утверждается, что современная дискурсивная психология, фондируемая постструктуралистскими разведками, движется к ситуативному использованию языка, эмпирическому анализу дискурса, в то время как когнитивная психология сосредотачивается на абстрактных структурах языка. Доказано, что с позиций дискурсивной парадигмы когнитивная психология теряет свой эвристический потенциал в современных контекстах. Констатировано, что в дискурсивной психологии важна не лингвистическая организация текста и общения, а анализ риторической организации текста и диалога, интерес вызывает то, как люди активно используют дискурсы как ресурс общения при взаимодействии, когда взаимодействие мотивировано выгодой, результатом. Сделан вывод о необходимости построения такой эпистемологии, которая бы, основываясь на теоретических разработках современных психологических и метапсихологичних теорий, смогла бы сконструировать и обосновать современный человеческий тип, а также объяснить причину и характер его изменения.

The problems of discourse analysis to characterize the mental reality in much the same way it is used in philosophy. The influence of the psychological component of the understanding of the reality of the human subject in the different systems of symbolic actions, which include the language. Shows important differences between the cognitive and discursive psychology. Identified three different views on theory and empirical research in discursive psychology. Discloses author's understanding of discourse as a repertoire of interpretations. Indicated that the proponents of this view themselves from notions of discourse as an abstract phenomenon, for the discourse is a flexible resource for social action through texts and communication. Arguing that themodern discursive psychology, funded poststructuralist intelligence is moving to the situational use of language, empirical analysis of discourse, while cognitive psychology focuses on the abstract structure of the language. We prove that in terms of thediscursive paradigms cognitive psychology loses its heuristic potential in the modern context. It was stated that in discursive psychology is important, not the linguistic organization of the text and dialogue, and the analysis of the rhetorical organization of the text and dialogue, interest is how people are actively using discourse as a resource for communication in the interaction, and the interaction is motivated by profit, with the result. The conclusion about the need to build such epistemology that would, based on the theoretical development of modern psychological and metapsihologichnih theories could construct and justify the modern human type, as well as to explain the cause and manner of change.

Розглянуто проблеми сучасного культурного поля, перетвореного на екранну реальність, яка впливає на глядача, його світоглядну та життєву позиції. Саме конструювання реальності з закладеними в ній смислами за допомогою візуальних образів допомагають через кінематограф сформувати культурну реальність, а через неї здійснювати демонстрації життєвих світів, як фізичної реальності. Використання різних версій філософії культури дозволяє констатувати, що розуміння людиною культурних смислів і настанов здійснюється переважно на основі візуального досвіду.

Обгрунтовано зміну когнітивних настанов у авангардних мистецтвах як плюралізацію культурних цінностей. Вивчено нову культурну реальність як ансамбль / дисамбль сутнісних можливостей у виробництві людини соціальної. Досліджено нищення антропологічної сутності людини "ситуацією постмодерну". Охарактеризовано етнокультурне середовище як джерело рольової творчості. Визначено рольову реальність як людиновимірність культури. Проаналізовано духовний тилос нації у рольовому вимірі. Приділено увагу використанню енергії мистецької семантики у "конструктивах \ деструктивах" культурної реальності. Розглянуто терор тотальної множинності доби мультикультуралізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0/8 я431(0)

Рубрики:

Філософські науки

Шифр НБУВ: СО38093 Пошук видання у каталогах НБУВ